Вас больше не люблю...
Ищу приметы прочих.
Вот яблочко, слегка пригретое - на блюде.
Жизнь будущую мне захочет напророчить?
Посмеет отвести, что предсказали люди?
Бог весть, откуда шум...
Спрошу у них, безгрешных.
Для покаяний - площадь рядышком - вокзал.
Вас больше не люблю...
Что брошена, утешусь...
На чём, на ком, когда ? -
Зачем о том гадать?
Запретный сладок плод,
А в волшебство - не верю!
Приметы выдают, достигнувших земли...
Сомнений нет - не тот!
Шестое чувство зверя
У настоящих женщин
Скрбётся изнутри -
Душа рождает крик -
У настоящих женщин...
Вас больше не люблю,
Но не люблю Вас меньше!
(1989).
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 9045 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
