И снова в бой
За счастье Божьей доли,
За сладость воздержания от зла,
И бой за любовь,
За благость Божьей воли,
В атаку за разбитые сердца.
И снова в бой
За кротость и терпение,
За мир в душе обиженных и злых.
И снова в бой
С предательским сомнением,
И нова в бой за веру всех святых…
Сражение за веру тат опасно:
Сражу ли фанатизма корабли?
Здесь полегли тьмы раненных несчастных,
Не знающих, что ранены они…
Стою.
Слежу спасение Господне:
Был ранен – встал,
В плену – освобожден…
Я снова помолюсь Тебе сегодня:
Я радостью заветной потрясен.
Субботина Ирина,
Ижевск, Россия
Какие бы слова я ни сказала, чтоб выразить любовь, их будет мало...
Какие бы дела ни совершила, не поместится в них молитвы сила...
И все мои желанья - только тени чудес из Сотворения недели. e-mail автора:irinasub67@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 14211 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ирина из Ижевска, не говорю тебе"хорошо!"
Не говорю тебе - "Спасибо!"
Лучше "положу" это на твой "небесный счёт" - скажу "Спасибо" Тому, Кто дал тебе этот талант, Кто наполняет твоё сердце Собою и Кто научил тебя так красиво и точно выливаться этому из твоей души!Успехов тебе в творчестве!!!
С уважением "Piligrim"! Комментарий автора: Спасибо
Тамара Л.
2005-10-25 21:55:33
Очень хорошо! Слава Богу! Комментарий автора: Спасибо
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Ветер сомнений - Левко Поперечный Писался как один стих,но в разное время.Потому теряется ритм чтения.Но я решил не переделывать а оставить как есть.
