Осінь...Розбиває дощами дороги,
Оббиває дошкульними вітрами пороги.
Виє,плаче,дощем заливає,
А тоді усміхнеться і сонцем заграє.
Заблистять в позолоті осінні дороги,
Ніби барвами пишуть,прощавайте,сердечні тривоги.
І пташина протяжно курличе у небі в прощанні,
Ніби хоче сказати,не сумуйте,в останнім бажанні.
Так життєві дороги,суєтою бувають розмиті
І високі бажання,як пороги, роками розбиті.
А невдачі,як хмари нависнуть...Та я ні,не сумую,
Крок за кроком в небесну країну, за руку з Ісусом прямую!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А пока... - Ирина Иванченко 12 Теперь мы видим как бы сквозь [тусклое] стекло, гадательно, тогда же лицем к лицу; теперь знаю я отчасти, а тогда познаю, подобно как я познан.
13 А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше.
(1Кор.13:12,13)
